Словник меблевих термінів

HPL-пластик — тонкий твердий лист із шарів паперу, просочених смолою і спресованих під високим тиском. Його наклеюють на плиту-основу, і поверхня виходить стійкою до стирання, подряпин і вологи. Ми використовуємо його для стільниць, фасадів і меблів у заклади, магазини та офіси, де навантаження високе. Якщо деталь повністю має бути з пластику, беруть компакт-плиту.

Push-to-open — механізм, який відкриває фасад або шухляду від легкого натиску, без ручки. Він дає гладку площину фасадів, тому його ставлять у кухнях без ручок, шафах і ТВ-зонах. Фасад відкривається й тоді, коли на нього випадково сперлися, а від дотиків залишаються сліди. Варто уточнити, чи поєднується обраний механізм із доводчиком.

Shop-in-shop — виділена зона однієї марки всередині великого магазину або торгового центру, зі своїми меблями, кольорами й навігацією. Комплект меблів проєктують один раз, а потім повторюють у наступних точках, підганяючи під площу. Елементи роблять модульними, щоб їх можна було швидко змонтувати й перенести. Це окремий випадок торговельного обладнання, де головне — точне дотримання стандарту марки.

Акриловий камінь (solid surface) — композит з акрилової смоли та мінерального наповнювача, однорідний по всій товщині. Деталі з'єднують без видимого шва, а матеріал можна формувати при нагріванні, тому з нього роблять стільниці з інтегрованою мийкою, умивальники та заокруглені стійки ресепшен. На дотик він тепліший за камінь, але дряпається легше. Дрібні подряпини зішліфовують на місці.

Акриловий фасад — плита, покрита шаром акрилу з глибоким глянцем або суперматовою поверхнею. Його вирізають із готового листа і крайкують, тому він буває лише пласким, а на торці видно тонку лінію стику. Від фарбованого фасаду відрізняється рівнішою площиною і коротким циклом виготовлення. Найкраще виглядає з лазерною крайкою в колір плити.

Акт приймання — документ, який підписують після закінчення монтажу; він підтверджує, що меблі виготовлено і встановлено за договором. Перед підписанням разом перевіряють фасади, шухляди, стільниці й підсвічування. Зауваження та дрібні доопрацювання вносять до акта разом зі способом їх усунення. Дата приймання важлива формально: від неї зазвичай відлічують строк гарантії.

Акустична кабіна — закрита кабіна в офісі, де можна поговорити телефоном або провести коротку зустріч, не заважаючи іншим. Вона має звукопоглинальні стіни, скляні двері, власні вентиляцію, світло й розетки. Їй не потрібні ремонт і зведення стін, тому під час перепланування офісу кабіну можна переставити. Вона додає в open space місце для роботи в тиші.

Барна стійка — меблі, які відокремлюють зону обслуговування від гостей у барі, кав'ярні або ресторані. З боку гостя важливі вигляд і зручна висота стільниці, з боку персоналу — розстановка обладнання: кавомашини, мийок, холодильників, каси. Матеріали мають витримувати воду, удари й часте миття, тому беруть пластик HPL, камінь і нержавіючу сталь. Удома барною стійкою називають підняту стільницю біля кухні.

Верстат із ЧПК — верстат із комп'ютерним керуванням, який фрезерує, свердлить і вирізає деталі за програмою, підготовленою з креслень. Він повторює ті самі операції з однаковою точністю, тому деталі сходяться без підгонки на монтажі. На ЧПК роблять фрезеровані фасади, вирізи під техніку, дуги та отвори під фурнітуру. Точність залежить і від правильності робочих креслень.

Висота стільниці — відстань від підлоги до робочої поверхні, яку в меблях на замовлення добирають під зріст людини. Практичний орієнтир: стільниця має бути трохи нижче зігнутого ліктя того, хто готує найчастіше. Від надто низької втомлюється спина, від надто високої — плечі. Висоту задають цоколем і висотою корпусів, а зону мийки можна зробити вищою за зону готування.

Візуалізація — комп'ютерне зображення, яке показує меблі в конкретному приміщенні ще до виробництва. За нею оцінюють пропорції, поділ фасадів, кольори й те, як меблі поєднуються з рештою інтер'єру. Колір на екрані завжди відрізняється від реального, тому матеріали затверджують за зразками. Візуалізація не заміняє креслень: вона показує вигляд, а не розміри.

Вологостійкість — здатність матеріалу працювати за підвищеної вологості, не розбухаючи й не розшаровуючись. Вологостійкі плити мають змінене в'яжуче й часто зеленкувату серцевину. Їх використовують у меблях для ванної, біля мийки та посудомийної машини. Це не водонепроникність: стояча вода біля незакритого торця пошкодить будь-яку деревну плиту. Тому не менш важлива ретельна крайка.

Газліфт — газова пружина у вигляді поршня, яка допомагає підняти стулку й утримує її відкритою. Це найпростіший вид підіймача: його ставлять у невеликих відкидних шафках, ящиках ліжок, лавах із відсіком і ревізійних люках. Зусилля газліфта добирають за вагою фасаду: слабкий не втримає стулку, надто сильний ускладнить зачинення.

Гарантія — зобов'язання виробника усунути дефекти матеріалу та виготовлення, які проявляться протягом установленого строку. У нас вона становить від 1 до 5 років залежно від виду виробу, строк вписуємо в договір. Гарантія не покриває механічні пошкодження, залиття та наслідки використання не за призначенням. Строк рахують від дня приймання. Варто запитати, як подати заявку і хто приїжджає на регулювання.

Джапанді — стиль, який поєднує скандинавську функціональність із японською стриманістю. У меблях це низькі спокійні об'єми, натуральний шпон теплих або приглушених відтінків, ламелі, матові поверхні та приховане зберігання. Кольори стримані: бежевий, сірий, чорний як акцент. Важливі якість матеріалу й деталі, бо прикрас майже немає. Добре поєднується із заокругленими краями.

Добірна планка — вузька планка в колір фасадів, яка закриває зазор між меблями і стіною, стелею або сусідньою технікою. Вона компенсує кривизну стін і дає фасадам місце, щоб повністю відчинятися біля кута. Добір підрізають на місці під час монтажу, за реальною формою стіни. Добре спроєктований добір вузький і виглядає частиною меблів, а не латкою.

Економпанель — плита з горизонтальними пазами, в які вставляють гачки, полиці, кронштейни та тримачі товару. Вона дає змогу змінити викладку за кілька хвилин, без інструмента і свердління. Її кріплять на стіну, на задню стінку стелажа або на боковини гондоли. Пази іноді підсилюють алюмінієвими вставками, це підвищує навантаження. Пасує для легкого товару, який часто змінюється.

Загартоване скло — скло після термічної обробки: воно в кілька разів міцніше за звичайне, а в разі руйнування розсипається на дрібні тупі уламки. У меблях із нього роблять полиці, вітрини, двері та панелі біля варильної поверхні. Після гартування лист уже не можна різати й свердлити, тому всі розміри та отвори мають бути узгоджені до виробництва.

Зразки матеріалів — фізичні фрагменти плити, фасаду, шпону, стільниці або тканини, за якими затверджують оздоблення меблів. Вони показують те, чого не передасть екран: відтінок, ступінь блиску, фактуру й відчуття на дотик. Зразок дивляться в тому приміщенні, де стоятимуть меблі, при денному і штучному світлі, поруч із підлогою та стінами. Для емалі роблять викрас у вибраному кольорі, він стає еталоном для виробництва.

Карниз — профільована планка, яка вінчає меблі зверху, а в нижньому варіанті закриває низ верхніх шафок. Верхній карниз надає меблям класичного характеру й зорово пов'язує їх зі стелею, нижній ховає підсвічування під шафками. Його застосовують у кухнях і шафах у класиці та неокласиці, зазвичай разом із рамковими фасадами. Профіль карниза добирають під висоту приміщення.

Кварцовий агломерат — матеріал із меленого кварцу, зв'язаного смолою і пігментами. Він твердий, не вбирає плями й дає повторюваний малюнок, тому кілька плит на одній стільниці виглядають цілісно. Ми робимо з нього стільниці для кухні та ванної, стійки. Смола не любить дуже гарячого посуду, тому каструлі ставлять на підставку. Близький матеріал з іншою стійкістю до температури — спечений камінь.

Клас емісії E1 — позначення деревних плит із низьким виділенням формальдегіду, речовини зі смол, які зв'язують стружку та волокна. Цей клас повсюдно застосовують у європейських меблях для житлових приміщень. Він стосується ДСП, МДФ і фанери. Виділення додатково знижують ламінат і крайка на всіх торцях. Клас плити підтверджує декларація її виробника.

Клас зносостійкості показує, наскільки добре поверхня переносить тертя і повсякденне використання. Його визначають стандартизованим тестом, окремим для пластиків і окремим для тканин. Що вищий клас, то повільніше поверхня стирається. Він важливий для стільниць, фасадів у закладах та оббивки в місцях із великим потоком людей, де застосовують пластик HPL. Дані вказує виробник матеріалу в технічному листі.

Клас реакції на вогонь — європейська класифікація, яка описує поведінку матеріалу під час пожежі: чи займається він, скільки виділяє диму і чи утворює палаючі краплі. У житлі його вимагають рідко, а в готелях, магазинах, офісах і закладах вимоги задає проєкт протипожежного захисту або орендодавець. Їх виконують важкогорючими плитами й сертифікованими тканинами. Про вимогу треба знати до розрахунку: вона змінює добір матеріалів.

Колір за RAL або NCS — відтінок, записаний кодом в одній із двох поширених систем колірних зразків. Код дає змогу замовити саме той колір у маляра, виробника стінових фарб і постачальника металевих деталей. Ми використовуємо його під час фарбування фасадів і порошкового фарбування сталі. Відтінок варто оцінювати на зразку при освітленні свого приміщення, а не на екрані.

Колірна палітра — набір кольорів і матеріалів, які разом створюють вигляд інтер'єру: фасади, стільниця, корпуси, ручки, стіни й підлога. Надійна схема — базовий колір на великих площинах, другий доповнювальний і один акцент у невеликій кількості. Кольори по-різному виглядають удень і ввечері, тому їх зводять на зразках у самому приміщенні. Кольори емалі записують кодами RAL або NCS.

Компакт-плита — пластик HPL, спресований на всю товщину, без деревної плити всередині. Вона не вбирає воду, залишається жорсткою навіть за малої товщини й має характерний темний торець. Підходить для тонких стільниць на кухні та у ванній, для санітарних кабін і меблів у заклади. Обробляють її на верстатах із ЧПК, тому вирізи під мийку й варильну панель задають на етапі проєкту.

Кошторис — розрахунок вартості меблів із розбивкою за позиціями: корпуси, фасади, стільниця, фурнітура, підсвічування, доставка й монтаж. Найсильніше на ціну впливають тип фасадів, матеріал стільниці та кількість шухляд і механізмів, а не довжина меблів сама по собі. Попередній розрахунок роблять за проєктом або ескізом, а точну суму називаємо після заміру. Основа кошторису — специфікація.

Крайка ABS — пластикова стрічка, якою закривають вузькі торці плити. Вона захищає основу від вологи та сколів, і від її якості залежить, як меблі виглядатимуть через роки. Товсту крайку ставлять на торці, на які припадають удари, тонку там, де її не видно. Колір і фактуру добирають під декор плити. Майже непомітний стик дає лазерна крайка.

Крайкування — нанесення крайки на вузькі торці деталей із плити. Його виконує крайкооблицювальний верстат: приклеює стрічку, зрізає надлишки й заокруглює кути. Добре закрайкований торець не має щілин і клею, що виступив, і захищає плиту від вологи. Бажано, щоб були закриті всі торці, зокрема невидимі біля стіни. Вид стрічки описано у статтях крайка ABS і лазерна крайка.

Лазерна крайка — крайка з функціональним шаром, який верстат плавить лазером або гарячим повітрям і вплавляє в торець плити, без звичайного клею. Тому немає видимого клейового шва, який із часом темніє, а торець краще переносить вологу й пару. Застосовують її насамперед на однотонних, акрилових і матових фасадах. Цю деталь варто окремо вказати в замовленні на кухню або ванну.

Лазерний замір — обмір приміщення лазерним далекоміром і нівеліром: розміри, кути, відхилення стін і підлоги, розташування комунікацій. Крива стіна або ухил підлоги — нормальна ситуація, і замір дає змогу врахувати їх у проєкті, а не виправляти на монтажі. Найточніший результат дає замір після штукатурки та стяжки. За ним готують робочі креслення.

Лакобель — лист скла, пофарбований зі зворотного боку в суцільний колір. Поверхня гладка, глянцева або матова й легко миється, тому його ставлять як фартух, у двері шаф-купе та на фасади. Отвори під розетки й розміри вирізають на виробництві, тому потрібен точний замір. Поруч із варильною панеллю використовують загартоване скло.

Ламінована стільниця — стільниця з ДСП, покритої пластиком HPL. Це найдоступніший варіант: легкий, з великим вибором декорів, від дерева до каменю. Слабкі місця — стики й вирізи біля мийки: вода не повинна потрапити в основу плити. Тому під час замовлення звертають увагу на кількість стиків, спосіб їх герметизації та тип торця.

Ламінований фасад — фасад, вирізаний із ЛДСП і закритий по торцях крайкою. Це найпростіше й найдоступніше оздоблення: міцне, стійке до подряпин, в однотонних декорах, під дерево і під камінь. Фасад буває лише пласким, без фрезерування. Результат залежить від якості крайкування і від того, чи переходить малюнок декору з фасаду на фасад.

ЛДСП — деревно-стружкова плита, покрита з обох боків декоративним шаром меламіну. Це основний матеріал для корпусів, полиць і наповнення шаф: плита стабільна, стійка до подряпин і випускається в сотнях декорів. Вузькі торці закриває крайка. У замовленні варто перевірити декор внутрішньої частини корпусу та клас емісії плити.

Лофт, або індустріальний стиль, відсилає до колишніх цехів і складів, перероблених під житло. У меблях це поєднання темного металу, дерева з виразною текстурою, бетону та скла. Характерні каркаси з металу порошкового фарбування, відкриті стелажі, чорні рамки та прості фасади в графітових тонах. Щоб інтер'єр не вийшов жорстким, їх доповнюють теплим шпоном і тканинами.

Масив дерева — матеріал, випиляний зі стовбура, без шарів облицювання і плит-основ. Із нього роблять рамки рамкових фасадів, стільниці, ручки, ніжки та деталі, які мають служити роками й піддаватися реставрації. Дерево реагує на вологість повітря, тому великі площини частіше виконують із плити зі шпоном. Під час замовлення узгоджують породу й оздоблення: лак або олію.

МДФ — плита з дрібних деревних волокон, спресованих під тиском у щільний однорідний лист. Вона добре фрезерується і фарбується, тому з неї роблять фасади: фарбовані, фрезеровані, рифлені. На корпуси частіше йде ЛДСП. Під час замовлення варто уточнити, з чого зроблено фасад, а з чого корпус.

Меблі для ванної — тумба під умивальник, пенали, дзеркальні шафки та вбудовування пральної машини. Вони працюють у волозі й парі, тому їх роблять із плит підвищеної вологостійкості з ретельно закритими торцями. Шафки зазвичай вішають над підлогою: так простіше прибирати. У проєкті враховують сифон, підведення води та ревізійні люки, а в шухлядах під умивальником роблять виріз під злив.

Метал порошкового фарбування — сталеві профілі або лист, покриті порошковою фарбою, яку закріплюють у печі. Покриття виходить твердим, рівним і стійким до сколів, а колір обирають за палітрою RAL. З такої сталі роблять каркаси, ноги столів, стелажі, рами вітрин та елементи торговельного обладнання. У проєкті задають переріз профілю і спосіб з'єднання: зварювання або розбірне кріплення.

Модуль — окрема шафка, з яких складено меблі: нижня, верхня, пенал або секція шафи. У готових меблях модулі мають фіксовану ширину, а залишок стіни закривають добірною планкою. У меблях на замовлення ширину кожного модуля підганяють під стіну, техніку й те, що в ньому має поміститися. Поділ на модулі видно на кресленнях і в специфікації.

Монтаж — встановлення і кріплення меблів у приміщенні, для якого їх зроблено. До нього входять вирівнювання корпусів за рівнем, кріплення до стін, підгонка доборів, встановлення стільниці, навішування й регулювання фасадів, вбудовування техніки. До цього моменту в приміщенні мають бути закінчені мокрі роботи й фарбування, а комунікації мають працювати. Після монтажу разом перевіряють кожну шафку й підписують акт приймання.

Натуральний камінь — плити, випиляні з кам'яних блоків, найчастіше граніту або мармуру. У кожної плити свій малюнок, тому перед замовленням дивляться конкретний слеб, а не маленький зразок. Граніт твердий і стійкий, мармур більш пористий і потребує просочення. Камінь важкий, тому корпуси під стільницю і спосіб занесення продумують заздалегідь.

Неокласика — стиль, який поєднує класичні форми із сучасною простотою. У меблях її впізнають за рамковими фасадами з вузькою рамкою, стриманими карнизами, симетрією і спокійною палітрою: білий, бежевий, сірий, приглушений зелений або темно-синій. Деталей менше, ніж у традиційній класиці, а техніка й фурнітура цілком сучасні. Добре виглядає в приміщеннях із високими стелями та в старих будинках.

Нержавіюча сталь — сплав, стійкий до корозії, води та мийних засобів. У меблях її використовують для робочих стільниць у закладах харчування, облицювання барних стійок, цоколів, мийок і деталей. Шліфована поверхня приховує сліди краще, ніж полірована. Лист зазвичай наклеюють на плиту-основу, тому в проєкті вказують його товщину, спосіб гнуття країв і місця стиків.

Нестинг — технологія, за якої фрезерний верстат із ЧПК вирізає деталі з листа плити й одразу робить у них отвори та фрезерування. Деталі вкладені на листі щільно, як пазл, і відходів виходить менше. На відміну від розпилу пилкою нестинг дає змогу вирізати будь-які форми: дуги, заокруглення, вирізи. Він скорочує і шлях деталі виробництвом: кілька операцій виконує один верстат.

Оббивна тканина — матеріал, яким обтягують м'які частини меблів: узголів'я, сидіння, дивани-банкетки та стінові панелі. Довговічність залежить від складу, плетіння і стійкості до стирання, яку виробники тканин вказують у циклах тесту. Для дому тканину обирають за відчуттям і доглядом, для закладів і готелів ще й за вогнестійкістю. Зразок варто подивитися при освітленні того приміщення, де стоятимуть меблі.

Острівна вітрина — окрема засклена вітрина, яку можна розглядати з усіх боків. У ній виставляють дрібний і цінний товар: прикраси, окуляри, годинники, косметику. Скло загартоване, а дверцята замикаються на замок. Усередині ставлять підсвічування, яке не нагріває товар. У нижній частині зазвичай є відсік для запасу, що замикається.

Пенал — висока шафа від підлоги до верхньої лінії меблів. На кухні в ньому розміщують духовку й мікрохвильову піч на зручній висоті, вбудований холодильник або комору з карго та внутрішніми шухлядами. Кілька пеналів поруч утворюють спокійну суцільну стіну фасадів. Зазвичай їх ставлять у кінці ряду, щоб вони не розривали робочу стільницю.

Петля з доводчиком — чашкова петля з вбудованим демпфером, який наприкінці ходу пригальмовує фасад і зачиняє його без грюкоту. Вона схована всередині шафки й регулюється в трьох площинах, що дає змогу виставити рівні зазори між фасадами. Буває з різним кутом відкривання, зокрема для кутових шафок. Кількість петель добирають за висотою і вагою фасаду.

Півострів — ряд шафок зі стільницею, який одним кінцем прилягає до стіни або решти меблів, а іншим виходить у приміщення. Йому потрібно менше місця, ніж острову: прохід залишається лише з одного боку. Часто він відокремлює кухню від вітальні й слугує місцем для швидкого перекусу. Комунікації підвести до нього простіше, бо вони йдуть від стіни.

Пілястра — вертикальний декоративний елемент у вигляді пласкої колони, який ставлять між фасадами або на краю меблів. Часто вона має канавки, базу й капітель. Вона ділить довгий ряд шафок на ритмічні поля й надає меблям класичного вигляду разом із карнизом і фільончастими фасадами. На практиці пілястра працює і як широкий добір: ховає нерівну стіну або стояк.

Погонний метр — одиниця довжини меблів, виміряна вздовж стіни, без урахування висоти й глибини шафок. Нею користуються для першої оцінки вартості кухні або шафи, поки немає проєкту. Дві кухні однієї довжини можуть відрізнятися за ціною вдвічі: суму визначають фасади, стільниця та наповнення шафок. Тому ціну за метр вважають орієнтиром, а не кошторисом.

Покриття anti-fingerprint — суперматове оздоблення поверхні, на якому відбитки пальців помітні набагато менше і легко стираються. Воно є в пластиках, акрилових плитах та емалях, на дотик оксамитове. Найважливіше на темних фасадах і в кухнях без ручок, де фасаду торкаються долонею. Зразок варто перевірити власними руками.

Полиця — горизонтальна площина для зберігання всередині корпусу або на стіні. Знімні полиці лежать на полицетримачах, їхню висоту можна змінювати; стаціонарні скріплені з корпусом і надають йому жорсткості. Що більші проліт і навантаження, то товщою має бути плита, щоб полиця не прогнулася. У вітринах ставлять полиці із загартованого скла.

Присадка — свердління в деталях отворів під петлі, напрямні, стяжки, шканти та полицетримачі. Отвори робить верстат із ЧПК за програмою, в тих самих місцях на всіх деталях. Від точності присадки залежить, чи складеться корпус під прямим кутом, чи стануть фасади рівно і чи ходитимуть шухляди без зусилля. Помилка на цьому етапі проявляється лише на монтажі.

Рамковий фасад — фасад із рамки та заповнення, тобто фільонки. Рамку роблять із масиву або МДФ, заповнення з плити, скла чи плетеного полотна. Такий фасад пов'язують із класичними кухнями та неокласикою, а з вузькою прямою рамкою він пасує і до сучасних інтер'єрів. Під час замовлення узгоджують ширину рамки й профіль її внутрішнього краю.

Регульовані ніжки — опори під нижніми шафками, висота яких виставляється гвинтом. Вони дають змогу вирівняти меблі на нерівній підлозі, а корпус не стоїть просто на покритті й не набирає воду в разі протікання. Спереду їх закриває цоколь. За важких кам'яних стільниць і високих пеналів кількість ніжок добирають за навантаженням.

Робочий трикутник — принцип розстановки трьох головних точок кухні: холодильника, мийки та варильної панелі. Коли вони поруч і між ними нічого не заважає, під час готування доводиться менше ходити. На практиці проєктують ланцюжок дій: дістати, помити, підготувати, приготувати, з ділянкою стільниці між мийкою і плитою. За наявності острова одна з вершин трикутника зазвичай переноситься на нього.

Робочі креслення — технічна документація з розмірами кожної шафки, поділом фасадів, положенням техніки та виводів комунікацій. Їх готують після заміру, і вони слугують основою виробництва: з них отримують програми для верстатів і списки деталей. Креслення затверджує клієнт або архітектор, а зміни після затвердження означають переробки. Архітекторам ми передаємо їх на узгодження з проєктом інтер'єру: дивіться співпрацю з архітекторами.

Розкрій — розпил листів плити на деталі меблів за картою, яку готує програма. Програма розкладає деталі так, щоб відходів було якомога менше, а малюнок декору йшов у потрібному напрямку. Ріжуть на форматно-розкрійному центрі або за технологією нестингу. Від точності й чистоти різу залежить, чи вдасться рівно закрайкувати торець і скласти корпус без щілин.

Розсувна система — комплект напрямних, роликів і профілів, на яких двері зсуваються вздовж меблів, а не відчиняються назовні. Двері можуть їхати по нижній рейці або висіти на верхній, тоді підлога залишається вільною. Її ставлять у шафах-купе, гардеробних і перегородках між приміщеннями. Важливі навантаження на ролики, доводчик і те, сталеві чи алюмінієві профілі у дверей.

Сертифікат FSC підтверджує, що деревина або деревний матеріал отримані з лісів із відповідальним веденням господарства, а їхній шлях від лісу до виробу задокументований. Він стосується масиву, шпону, плит і паперу. У замовленнях для торгових мереж, готелів та установ він буває умовою участі в тендері. Сертифікат прив'язаний до конкретного матеріалу й поставки, тому про вимогу варто повідомити вже в брифі.

Система сортування сміття — набір контейнерів у висувній шухляді або на рамі, зазвичай у шафці під мийкою. Кількість і об'єм відер добирають під правила сортування в будинку й під те, як часто виносять сміття. Система ділить місце із сифоном і фільтрами води, тому її компонування визначають разом із проєктом нижньої шафки та підключень.

Скандинавський стиль — світлі функціональні інтер'єри з великою кількістю світла й натуральних матеріалів. У меблях переважають білий і світло-сірий, дерево світлого тону, прості фасади та помітні нескладні ручки. Зберігання продумане, але не тисне: частина шаф закрита, частина полиць відкрита. Близький напрям, спокійніший і темніший, — джапанді.

Складання — з'єднання готових деталей у корпуси, встановлення напрямних, петель і шухляд. Частину меблів складають на виробництві й привозять цілими, великі вбудовані конструкції складають на місці: в ліфт вони не помістяться. Нестандартні конструкції варто скласти контрольно до відправлення, щоб перевірити, як сходяться деталі. Складання — етап перед монтажем у приміщенні.

Специфікація — перелік того, з чого мають бути зроблені меблі: вид і декор плити для корпусів, матеріал та оздоблення фасадів, стільниця, тип фурнітури в кожній шафці, ручки, підсвічування. Вона йде додатком до договору й слугує основою кошторису. З нею дві пропозиції можна чесно порівняти: видно, чим спричинена різниця в ціні — матеріалами чи обсягом робіт.

Спечений камінь — плита з мінеральної сировини, спресованої та випаленої за дуже високої температури, без смоли. Він добре переносить гарячий посуд, ультрафіолет і подряпини, а випускається у великих тонких форматах. Ми застосовуємо його для стільниць, фартухів та облицювання фасадів. Краї чутливі до сильних ударів, тому їхню форму задають у проєкті.

Стандарт EN 527 — європейський стандарт для офісних столів і робочих столів. Він задає вимоги до розмірів робочого місця, зокрема висоти стільниці та простору для ніг, а також до безпеки, міцності й стійкості конструкції. На нього посилаються служби охорони праці й замовники в тендерах на оснащення офісів. Для столів на замовлення, зокрема бенч-систем, варто одразу вказати, чи потрібна відповідність стандарту.

Сучасний стиль — підхід до проєктування, побудований на простих об'ємах, гладких площинах і невеликій кількості матеріалів. У меблях це пласкі фасади, часто без ручок, прихована техніка, рівний поділ і стримані кольори. Окрасою слугують пропорції та фактури: мат, шпон, камінь. Стиль потребує точного виконання: на гладкій стіні фасадів помітний кожен нерівний зазор.

ТВ-зона — композиція меблів і панелей довкола телевізора: низька тумба, панель на стіні, полиці та закриті відсіки. Її завдання — сховати дроти, приставку й консоль і впорядкувати всю стіну у вітальні. До проєкту треба знати розміри телевізора й розташування розеток. Техніці, закритій у шафці, потрібна вентиляція. Тлом часто слугують стінові панелі або ламелі з підсвічуванням.

Технічне завдання, або бриф, — записані вихідні дані до проєкту: хто користуватиметься меблями, що в них має поміститися, який стиль і матеріали розглядаються, яку техніку вже обрано і в якому бюджеті ми працюємо. Добрий бриф скорочує шлях до точної концепції та зменшує кількість правок. У проєктах для бізнесу до нього входять стандарт марки, графік відкриття й вимоги орендодавця. Заповнити його можна у формі брифу.

Торговельне обладнання, або шопфітинг, — проєктування й виготовлення всіх меблів торгової зали: стелажів, гондол, прилавків, вітрин, примірочних і підсобних зон. Меблі мають показувати товар, витримувати великий потік людей і швидко монтуватися до дати відкриття. Для мереж важлива повторюваність: ті самі елементи їдуть у наступні точки. Дивіться торговельне обладнання на замовлення.

Узголів'я — вертикальний елемент за ліжком, на який можна спертися. Його роблять м'яким в оббивній тканині, шпонованим або фарбованим, окремим або на всю ширину стіни у вигляді панелі. У варіанті на замовлення узголів'я поєднують із приліжковими тумбами, розетками, вимикачами та бра. Висоту й поділ на поля добирають під матрац і під те, чи читають у ліжку сидячи.

Фальшпанель — плита в оздобленні фасадів, якою закривають видиму боковину корпусу, задній бік острова або низ верхніх шафок. З нею меблі виглядають цілісно з будь-якого боку, а не лише спереду. Панель може доходити до підлоги й заміняти збоку цоколь. У кошторисі вона часто йде окремим рядком, тому варто порахувати, скільки боків меблів буде на виду.

Фанера — плита, склеєна з тонких шарів деревини, у яких волокна йдуть поперемінно вздовж і впоперек. Завдяки цьому вона міцна, добре тримає кріплення і мало жолобиться. У меблях її використовують там, де шаруватий торець працює як декор, а гнучка фанера дає змогу робити заокруглені корпуси та стійки. Поверхню покривають лаком, олією або шпоном.

Фарбований глянцевий фасад — фасад із МДФ, емаль на якому після затвердіння шліфують і полірують до дзеркальної гладкості. Він відбиває світло, тому невелике приміщення здається світлішим і просторішим. На глянці помітніші відбитки пальців і мікроподряпини, особливо на темних кольорах. Схожий ефект на пласких фасадах дає акриловий фасад.

Фарбований матовий фасад — фасад із МДФ, покритий кількома шарами емалі з матовою поверхнею. Колір добирають за палітрою RAL або NCS, а торці виходять гладкими, без видимої крайки. Мат виглядає спокійніше за глянець і менше показує дрібні подряпини, але на темних кольорах помітні відбитки пальців. Тоді варто розглянути покриття anti-fingerprint.

Фарбування — багатоетапне нанесення емалі на фасади й деталі: шліфування, ґрунт, шари кольору та фінішний лак, зі шліфуванням і сушінням між шарами. Його виконують у фарбувальній камері, де контролюють пил і температуру. Результат — матова або глянцева поверхня в кольорі за палітрою RAL або NCS. Деталі, які доробляють пізніше, фарбують за тим самим еталоном.

Фасад — видима зовнішня частина шафи: дверцята, лицьова панель шухляди або відкидна стулка. Саме фасади визначають вигляд меблів і значною мірою їхню вартість, а корпус залишається прихованим. Їх роблять із ламінованої плити, фарбованого МДФ, шпону, скла або в алюмінієвій рамці. У кошторисі варто перевірити матеріал, оздоблення і спосіб відкривання фасадів.

Фасад у плівці ПВХ — фасад із МДФ, обтягнутий плівкою в пресі, який притискає її до поверхні й торців. Плівка повторює і фрезерування, тому фасад із рамкою виходить без стиків. Це доступніша альтернатива емалі, в однотонних кольорах і декорах під дерево. Плівка гірше переносить тривале сильне нагрівання, тому біля духовки ми закладаємо захист або інший тип фасаду.

Фільонка — заповнення, вставлене всередину рамки рамкового фасаду або дверей. Вона буває пласкою, опуклою з профільованим краєм, скляною або плетеною. Форма фільонки значною мірою задає стиль меблів: пласка дає спокійний сучасний вигляд, опукла читається як класика. У фасадах із МДФ фільонку часто імітують фрезеруванням у цільній плиті.

Фурнітура — усі механізми та кріплення, завдяки яким меблі працюють: петлі, напрямні, підіймачі, розсувні системи, ручки та стяжки. На візуалізації їх не видно, але саме вони вирішують, чи буде шухляда через роки ходити легко, а фасад зачинятися тихо. Ми ставимо європейську фурнітуру з доводчиками. У кошторисі варто перевірити, який тип фурнітури закладено в кожній шафці.

ХДФ — тонка й дуже тверда плита з деревних волокон, щільніша за МДФ. У меблях із неї роблять задні стінки шаф і дно шухляд, зазвичай із білою або декоративною поверхнею. Задня стінка з ХДФ надає корпусу жорсткості й закриває його з боку стіни. Варто запитати, чи вставлена стінка в паз, чи просто прибита: перший варіант довговічніший.

Цоколь — планка, що закриває простір між підлогою та дном нижніх шафок. Вона ховає ніжки, не дає крихтам потрапляти під меблі й зазвичай тримається на кліпсах, щоб її можна було зняти. Часто цоколь утоплений відносно фасадів, і тоді залишається місце для стоп. Роблять його з плити, алюмінію або в колір фасадів, з ущільнювачем біля підлоги.

Чарівний куточок — механізм для глухої кутової шафки: під час відкривання фасаду передні кошики виїжджають назовні, а кошики з глибини кута зсуваються на їхнє місце. Так вдається використати простір, до якого інакше довелося б тягнутися навколішки. Механізму потрібна певна ширина нижньої шафки, тому рішення про нього ухвалюють на етапі проєкту.

Шпон — тонкий лист натуральної деревини, який наклеюють на МДФ або ДСП. Він дає вигляд і фактуру справжнього дерева за стабільності плити, тому йде на фасади, стінові панелі та стільниці столів. Від декору «під дерево» шпон відрізняється тим, що малюнок волокон не повторюється. Під час замовлення варто подивитися зразок і узгодити напрямок текстури на фасадах.

Шпонований фасад — фасад із плити, покритої шпоном, тобто тонким шаром натурального дерева, під лаком або олією. Він дає тепло й малюнок деревини без ризику, що велика площина поведеться як масив. У добрій роботі волокна плавно переходять із фасаду на фасад, для цього листи добирають з однієї партії. Під час замовлення узгоджують породу, напрямок текстури та ступінь блиску.

Штанга-пантограф — штанга для одягу на важелях, яку опускають униз за ручку, а потім повертають нагору. Вона дає змогу вішати речі у верхній частині високої шафи без драбинки. Корисна в меблях до стелі та в гардеробних, де внизу заплановані шухляди. Добирають її за шириною секції та вагою одягу.